Below are the 2 most recent journal entries recorded in Луценко Юрій Віталійович's LiveJournal:

Thursday, April 21st, 2005
5:13 pm	Юра. Частина друга. Юра пiсля розмови з Бацькою повернувся до Києва i взявся аналiзувати результати зустрiчi. Перш за все передзвонив Колi i подякував за iдею роздати в Мiнську сувенiри - невикористану пiд час революцiї помаранчеву символiку. "Хороша iдея, хай Бацька звикає" - насамкiнець сказав мiнiстр i з задоволенням потер руки. Наступним пунктом в щоденнику була позичена в бiлоруського вождя iдея завести собi ЖЖ. Тим бiльше - вибори через рiк, а країна має знати своїх героїв. - Євгена Альфредовича, будь ласка, - постарався ввiчливо висловити побажання секретарцi. Проте вона не зрозумiла : - Женю Червоненка, чи що? - Так, так, - нетерпляче повторив улюблене слово з трьох лiтер Юра. Поки секретарка з'єднувала, рiзнi запитання бомбардували голову мiнiстра : "Чому в Президента є прямi телефони до всiх мiнiстрiв, а в мене нема?", "Чи варто пропонувати створити ЖЖ i Червоненку?", "Чому так довго з'єднують?" - Женя, привiт, це Луценко. Я би хотiв створити собi ЖЖ, як у Юлi, чи Колi, наприклад, ти можеш допомогти? - При згадцi про Юлю, що вiдправила його в Бiлорусь, Юра зморщився, але згадавши про багаж цiкавих iдей який привiз до Києва, подивився на помаранчево-рожевий телефон, з трубкою у виглядi коси, вже лагiднiше - Зараз дiзнаюсь. Почекай кiлька хвилин. Доки мiнiстр транспорту i зв'язку дiяв, мiнiстр Внутрiшнiх справ проглядав решту записiв в щоденнику. Особливо зацiкавив його короткий запис про боротьбу з бiлоруською опозицiєю. "А що, потрiбно i нашу опозицiю якось простимулювати, а то тiльки назва одна." Сам Народний Президент натякнув, що демократичнiй країнi повинна бути опозицiя. Тому СБУ i МВС виконувало суворо секретнi  накази по пiдтримцi опозицiї. Доходило навiть до того, що виряджали на вкрай малочисельнi мiтинги своїх людей для хоч би якоїсь масовки. Мiнiстр мав великий досвiд боротьби, але досвiду гри в пiддавки в нього не було. Почав згадувати якi дiї старої влади допомагали йому, коли ще сам був в опозицiї : "Може їх гумовими демократизаторами почастувати? Нi - жорстоко. А що якщо вибрати якогось галасливого депутата i вiдлупцювати його? Якось треба лагiднiше, так щоб i волати змогли про переслiдування i щоб нiхто не постраждав.". Вiд мiлiцiї мiнiстр потерпав ранiше i сам, тому довго i ретельно обдумував майбутню спецоперацiю. Тут Юра згадав Нюсю Шуфрича - депутата з яким давно мав гострi стосунки. Згадались також натяки прем'єрки, що у Нюсi немає мiзкiв. "Якщо немає мiзкiв, то не може бути i струсу" - так зрадiв, що аж викрикнув Юра, i почав активно записувати щось в щоденник. Тут задзвонив телефон : - Юра, я не знаю, як тобi повiдомити, але iм'я nash_yura в ЖЖ вже зайнято якимсь сквоттером. Можеш вибрати щось iнше, наприклад YuriyLucenko, MinisterInternalAffairOfUkraine, з nash могу запропонувати тiльки nash_yurik. В думках промайнула давна дитяча образа "Юрiк-дурiк", Юрiй скривився i поглянув на потерту налiпку "Наша Україна" на дорожнiй сумцi, перевiв погляд на iмена   nash_kolia, nasha_yulia, nash_petya, nash_tolya та nash_volodya  на екранi монiтора. Трохи рознервувавшись, процiдив в трубку : - Гаразд, хай буде nash_yurik. Ти мiнiстр транспорту i зв'язку чи хто?! Придумай якийсь реєстр чи що, а то так i твоє iм'я скоро займуть. До речi, ти ще не надумав i собi створити ЖЖ ? Пiсля розмови з Луценком, Євген Альфредович Червоненко захвилювався. На всяк випадок зареєстрував собi iмена nash_jenya i nash_evgen i дав команду секретарцi пiдготувати проект указу про реєстри в Iнтернетi. Секретарка працювала з Альфредовичем вже давно, але до цього часу, попри всi прохання та критику мiнiстра,  не навчилась роботi з комп'ютером, тому друкувала всi проекти наказiв на старiй друкарськiй машинцi ... (13 Comments |Comment on this)
Wednesday, April 20th, 2005
12:00 pm	Юра. Частина перша. Якось Міністр внутрішніх справ, Юрій Віталійович Луценко, мріяв про грандіозну акцію громадської непокори. Несподівано задзвонив плямистий оранжево-рожевий телефон, в якому навіть слухавка була оригінальної форми, що нагадувала заплетену косу. - Слухаю, - заклопотаним, трошки ще хриплуватим після зимових подій, голосом відповів Юрій, в думках все ще йдучи поперед колони з мегафоном. - Юрій Віталійович, - підкреслено офіційно звернулась прем'єрка, навіть інтонацією постійно нагадуючи Юрію, що лише частково вважає його членом свого Уряду. Цей холодок у спілкуванні іноді пропадав, але тепер Юля щосили придавала свому голосу строгості. - До мене доходять чутки, що ви досі плануєте різні нехороші акціі! - ще більш підвищила голос героїня Майдану. - Я не розумію,- це правда ?!! - На кінець фрази дахання не вистачило, тому голос другої особи в державі звучав вже аж надто пронизливо,- не так голосно як високо. Юра навіть на мить згадав подібні за тембром весняні пісні свого кота, що лише надавно закінчились. Але йому вдалось себе стримати і відповідь як завжди вийшла коротка і конкретна: - Так, Юліє Володимирівно. Планую. - Юрій брехати не любив не вмів і ще більше не любив коли це робить хтось інший. Під час паузи, що виникла, Юля переводила подих і шукала влучні слова, щоб якомога різкіше поставити на місце незручного міністра. "Революція вже давно закінчилась і при владі майже два місяці вже Народний президент, а він тут якісь акції планує. Апазіціонер, знайшовся" - в голові як на заклято-дружньому 5-му телеканалі пробігла стрічка з літерами. В голові ж Юрія один за одним виникали варіанти, як можна з честю вийти з неприємної розмови. Одна думка здалась напрочуд вдалою, її ж одразу було озвучено хриплуватим голосом, тепер по-змовницьки приглушеним: - Я обмірковую, як би провести хорошу акцію в країні останньої в Європі диктатури. - В Лукашенка? А що, непогана ідея! - прем'єрка враз згадала кислувату фізіономію В.В.Путіна, згадка про яку гріла Юлі серце постійно з того часу, як побачила її під час трансляції візиту Народного Президента до Москви. Саме ця тепла згадка, допомагала стриматись, коли Юлю в черговий раз діставали різні неприємні заяви, наприклад, прокуратури Росії. В крайньому випадку можна було перечитати телеграму, в якій ВВП поздоровляв Народного президента з перемогою. Таким нехитрим способом знімались стреси викликані північними сусідами. Юля також добре пам'ятала вітальні телеграми Януковичу від Лукашенка та Путіна і тепер шукала можливості насолити у відповідь. - Молодець, Юра! - не стрималась прем'єрка, - працюй, їдь завтра! Чого відтягувати. Юра вже і сам не радий був, але відступати було пізно. Підняв слухавку, і не втримався, щоб знову не підколоти свого заступника : "Де кацап?" Секретарка все зрозуміла і за мить в трубці почувся голос : "Генерал Москаль слухає".  "Гено", тут міністр стримав посмішку, промайнула думка : "треба буде наступного разу Чебурашкою назвати", проте суворим голосом продовжив - "приймай командування, я на деньок махну до білорусів". Навіть не дослухавши відповіді помічника, кинув слухавку, дістав улюблену потерту революційними незгодами дорожню сумку і почав складати до неї необхідні речі ... (4 Comments |Comment on this)